Відсутність факту початку повноцінного функціонування ЄСІТС не може бути перешкодою для роботи її підсистеми «Електронний суд»

Верховний Суд висловився щодо права особи на подання процесуальних документів через цю підсистему в електронній формі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи №160/1841/19 констатував, що відсутність факту початку повноцінного функціонування ЄСІТС не може бути перешкодою для роботи її підсистеми «Електронний суд» та відповідно права особи на подання процесуальних документів через цю підсистему в електронній формі.

Так, у зазначеній справі позовна заява ОСОБА_1 була повернута судом першої інстанції, оскільки подана в електронному вигляді з використанням ЄСІТС, а тому вважається не підписаною. Із таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції.

Верховний Суд зазначив, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням ЄСІТС, за винятком випадків, визначених Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІТС шляхом заповнення форм процесуальних документів.

Разом з тим наказом Державної судової адміністрації України від 22 грудня 2018 року №628 запроваджено тестову експлуатацію підсистеми «Електронний суд» у всіх місцевих та апеляційних судах України, під час якої усі місцеві та апеляційні суди у ході тестового режиму експлуатації підсистеми зобов'язано дотримуватись вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 у відповідній редакції (далі – Положення №30).

Так, відповідно до пункту 2.3 рішення Ради суддів України від 12 квітня 2018 року №16 передбачено, що ряд норм Положення №30, у тому числі і розділ XI (Підсистема «Електронний суд»), набирають чинності та можуть використовуватись у тестовому режимі виключно для судів, визначених пілотними згідно з відповідним наказом ДСА України.

Для проєкту будь-якого електронного документа, створеного в підсистемі електронного суду, на всіх стадіях його формування забезпечується конфіденційність його змісту за допомогою шифрування з використанням ЕЦП автора проєкту. Осіб, допущених до інформації, що захищається, визначає автор документа. З моменту переведення документа у стан «Оригінал» такий документ втрачає статус конфіденційного і перелік осіб, допущених до його змісту, визначає адміністратор відповідно до вимог законодавства (пункт 5 розділу ХІ Положення). Документи подаються за допомогою електронного кабінету у форматі ЕД та ЕКПД (електронна копія паперового документа). Суди та ОСП приймають подані ЕД як оригінали документів, а ЕКПД як завірені копії оригіналів документів та можуть вимагати надання їх оригіналів для перевірки.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд» відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов'язковим використанням власного електронного підпису.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що з 22 грудня 2018 року отримані всіма місцевими та апеляційними адміністративними судами заяви та інші процесуальні документи через підсистему «Електронний суд» мають реєструватися та розглядатися в установленому порядку.

Всі електронні документи, що надходять до суду, автоматично розміщуються у відповідному реєстрі електронної кореспонденції автоматизованої системи документообігу суду. Їхня реєстрація здійснюється за загальними правилами реєстрації вхідної кореспонденції, визначеними відповідними інструкціями з діловодства.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначено, що документ сформований у системі «Електронний суд» 25 лютого 2019 року, у графі «Підпис» зазначено прізвище, ім'я, по батькові заявника – ОСОБА_1.

З огляду на те що подання документа через систему «Електронний суд» без використання власного електронного цифрового підпису неможливе, суди попередніх інстанцій дійшли безпідставного висновку, що позовна заява ОСОБА_1 не містить належного підпису особи, яка її подає.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви позивачеві на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України. Суд апеляційної інстанції передчасно погодився із таким висновком.

Враховуючи, що порушення норм процесуального права були допущені судами і першої, і апеляційної інстанцій, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року – скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження.

"Судово-юридична газета"