Жіночі обличчя Служби судової охорони-2020

 Дорогі друзі!

Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області представляє Вашій увазі серію публікацій "Жіночі обличчя Служби судової охорони-2020", присвячених Міжнародному жіночому дню 8 березня.

Підтримуємо своїх у найпростіший спосіб – "лайками" 👍

#ЖіночіобличчяССО.   

 До Вашої уваги перша історія із Харківщини, - історія контролера ІІ категорії взводу охорони підрозділу охорони рядового Служби судової охорони Піхулі Аліни, 32 роки.

 У мене завжди була мрія, що не давала мені спокою. Для того, щоб вона стала реальністю, я щодня працювала над нею, прикладала всі зусилля  для того, щоб вона збулася якомога швидше.

Я завжди мріяла служити на благо народу України, така професія – надзвичайно приваблива для мене. Чоловіки, які обирають таку справу – відповідальні, сильні мужні й безстрашні.

У мене був прадід, Олександр, він пройшов усю війну, починаючи з 1939 року, коли був призваний до армії, і до 1946 року, коли повернувся додому. У нього було кілька поранень, але найголовніше те, що він вижив. Про нього мені постійно розповідав мій дідусь, його розповіді були настільки цікавими й захопливими, що я вирішила, служити Україні – це дуже потрібна й важлива професія.

Я хочу виховати у собі ці якості. І я вірю, що в мене вийде ідеально. Для того, щоб моя мрія стала реальністю, мені доводилося багато вчитися й тримати себе у відмінній спортивній формі, розвивати витривалість, мужність і безстрашність. Це важка праця, що вимагає сили волі і великого бажання для розвитку та вдосконалення.

Моя мрія збулася, я є співробітником Служби судової охорони. Це  не межа моїх мрій, звичайно, як і будь-яка нормальна людина, я мрію про свою кар’єру. Тобто я хочу й надалі зростати, підвищувати рівень власних знань, підвищувати кваліфікацію. Моя професія небезпечна, вона вимагає уважності й великої відповідальності. Для цієї професії необхідно завжди бути у відмінному стані та мати можливість швидко приймати рішення.

Доти, як я вступила до лав Служби судової охорони, я жодного разу не пошкодувала про свій вибір. Тут я знайшла чудових друзів, стала дорослішою, зрозуміла, що моя професія – це велика праця. Я впевнена, що не підведу свою родину.

Я сподіваюсь, що у мене все вийде, і я стану кращим співробітником Служби судової охорони!

До Вашої уваги друга історія красуні із Слобожанщини.

Вступаючи у доросле життя кожен з нас має зробити вибір у якому напрямку рухатися далі, ким бути, яку професію обрати. Для цього необхідно відповісти на питання «Хто я?», «Який приклад та спадок хочу залишити майбутнім поколінням?» Впевнена,  зміни починаються з нас.

Мене звуть Шуляк Ірина Володимирівна. Народилася і проживаю у місті Харкові. Коли я була маленькою, то вже тоді чітко вирішила для себе, хочу піти на службу та приносити користь для Батьківщини. В дитинстві, дивлячись фільми про людей у формі, вважаєш, що це гарно і зовсім не складно.  Насправді ж, подорослішавши, коли  знімаєш «рожеві окуляри» починаєш осмислювати, яка це тяжка, клопітлива праця. Закінчивши Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого, військово-юридичний факультет, я дізналася про створення нової Служби судової охорони. Мені стало цікаво, які завдання виконує Служба і конкретна мета її створення. Дізналась, що декілька років до цього судові установи не мали гідної охорони. Будь хто мав вільний доступ до зали суду. Було зірвано десятки судових процесів, порушення громадського порядку не давало змоги суддям сконцентровано сприймати факти та обмірковувати, який винести вирок. Наразі саме Служба судової охорони покликана забезпечувати належну роботу судів.

На сьогоднішній день,  я – контролер ІІ категорії комендантського взводу, рядовий Служби. Молода, відповідальна, дисциплінована, зацікавлена у розвитку, вирішила спробувати себе. Вдягнути форму, скласти Присягу, пройти спеціальну підготовку було значною подією  в моєму житті. Праця у Службі судової охорони може мені забезпечити стабільність, кар'єрне зростання та впевненість у завтрашньому дні. Оскільки це державний орган, нам надається підтримка, захист і певні соціальні гарантії.

Щоб перемогти у конкурсі необхідно відповідати певним вимогам, бути фізично і психічно підготовленим. Кожен співробітник повинен володіти високоморальними якостями, бути стриманим, витравалим, вміти приборкати агресію, знати у яких випадках застосовувати спеціальні засоби та зброю, орієнтуватися у екстримальних ситуаціях. Деякі чоловіки мають думку, що жінкам не варто приходити на службу до подібних органів, адже, це небезпечно. «Не жіноча справа» - кажуть вони, не знаєш коли чекати загрози, знаходишся у постійній психологічній напрузі. Звісно, Служба судової охорони має свою специфіку, більшість часу це активна робота з незнайомими людьми, що вимагає достатньо високої комунікабельності. Ненормований графік, чергування у свята та вихідні дні. Але враховуючи прогрес ХХІ століття, жінки частіше виявляються більш витривалими та рішучими. Бути жінкою в погонах – не просте завдання. Від нас так само як і від чоловіків вимагають фізичної підготовки, швидкої реакції та сили волі. На Службі ми маємо однакові обов'язки, якщо виникне потреба, будемо стояти пліч опліч. Якщо взяти до уваги мене, я не боюсь труднощів і готова до всіх випробувань з якими доведеться зіштовхнутися. Попереду чекають злети і падіння, отже, необхідно приймати уроки долі й тримати удар. Не дивлячись на всі складнощі, ми, жінки Служби судової охорони, не тільки окраса, а й надійний тил, гідні працівники, які прагнуть внести свій вклад в побудову своєї країни.

Вважаю доцільним зазначити, що великим плюсом є начальники, які незалежно від посади чи звання, завжди готові прийняти, дати пораду, підтримати. Вимогливі, але справедливі, вони є прикладом для мене. Під час служби не тільки проводять раптові теоретичні перевірки, а й практично моделюють ситуації, що дасть змогу не розгубитися, приймати вірні та своєчасні рішення особовому складу в позаштатних чи надзвичайних подіях.

Служба судової охорони нова та перспективна, націлена на розвиток, збільшення штату. Великим кроком для розширення меж, стала б систематизація нормативно-правових актів і створення Закону «Про Службу судової охорони», який би ввібрав в себе всю необхідну інформацію про призначення Служби, завдання, правові засади діяльності, порядок несення служби, застосування спеціальних засобів і т.д.

Підводячи підсумки, хочу сказати, що обирала свій шлях за покликом серця. Сподіваюсь, з часом повністю володітиму знаннями і навичками необхідними для подальшої служби, отримання офіцерського звання й надалі просуватися кар'єрними сходами.

Безмежно задоволена можливістю служити у Службі судової охорони.

Контролер ІІ категорії комендантського взводу рядового Служби судової охорони Ірина Шуляк, 22 роки.

До Вашої уваги третя історія із Слобожанщини, - історія «Лікаря в погонах», начальника медичної частини капітана Служби судової охорони Наталії Шалаєвої, 31рік.

 Я, Шалаєва Наталія Олексіївна родом із Криму. Виховувалася в родині українських робітників. Після закінчення школи, відчувши потяг до лікарської справи, вступила до Харківського медичного університету. Закінчивши  університет працювала лікарем – терапевтом у м. Павлоград Дніпропетровській області і мала можливість бути звичайним лікарем, та у зв’язку з подіями, які виникли в нашій країні в  2014 року, вирішила, що лікарська допомога потрібна саме армії.

Вступивши до лав Національної гвардії України ті професійні якості, які я отримала, будучи фахівцем поза армією, дуже мені допомогли. Професія лікаря, як і на цивільній посаді, так і у військовій, необхідна. Я поєднала свою улюблену справу і бажання бути корисною країні: стати лікарем-офіцером.

 За час служби здобула досвід у військовій медицині, підвищувала   звання  і очолила медичну службу військової частини.

У 2019 року переїхала разом з сімєю до м. Харкова, де продовжила свою службу у територіальному управлінні Служби судової охорони у Харківській області.

Я люблю свою справу та живу нею. Нині жінки на службі мають неменшу значимість ніж чоловіки, та привносять  у неї любов та турботу, яка вкрай необхідна.

До Вашої уваги четверта історія із Харківщини, - історія  контролера             ІІ категорії взводу охорони підрозділу охорони рядового Служби судової охорони Катерини Ворожбит, 28 років.

 Вибір професії, для сучасної людини, дуже важливий крок. І коли ми обираємо, то повинні реально уявляти, що конкретно хочемо отримати від неї, які перспективи тебе чекають і те, що від твого вибору залежить твоє майбутнє, майбутнє твоєї родини. Почула я, про Службу судової охорони випадково, але в дуже важливий і відповідальний момент свого життя, бо саме у той час, вирішила змінити свою професію. Тому, дізнавшись що Служба тільки почала своє становлення у Харкові, я вирішила - хочу працювати в ній і розвиватись разом з нею, докладаючи максимум зусиль для подальшого професійного розвитку та становлення мене як співробітника цієї Служби. Той  шлях, що я вже встигла пройти, був не легким, це так, але набуті знання та досвід важко переоцінити.

Змінивши свою професію вийшло так, що змінила і напрямок свого життя, та головне, що мені подобається бути частиною колективу, частиною Служби. Перш за все, моя професія - це робота з людьми, тож володіючи такими якостями, як комунікабельність та ввічливість  ти отримуєш у відповідь теж саме і від людей. Я постійно вдосконалюю знання в галузі законодавства, вчусь спілкуванню з людьми під час незвичайних напружених обставин, і цьому сприяє специфіка роботи. Це мотивує бути краще, витриваліше, сильніше досягати нових висот, та робити внесок у спільну справу. Багато хто скаже про необхідність кар’єрного зросту при виборі професії, про перспективи зайняти більш високу посаду, та для мене ця робота, вже крок до зростання,  підвищення вимог до себе. Я бачу розвиток цієї Служби, я бачу свій розвиток в ній. Як казав китайський філосов Конфуций: “Оберіть собі роботу до душі, і Вам не прийдеться працювати жодного дня в своєму житті”.

До Вашої уваги п’ята історія красуні із Слобожанщини. 

• Про що може мріяти маленька дівчинка? - Яна посміхнулася.
• Про гарну освіту: закінчила школу з відзнакою, академію з червоним дипломом. Про принца на білому коні: одружилася зі своїм принцом Олександром. Про дітей: маю милу донечку Кіру.
• Чому саме Національна академія Національної гвардії України? Та ще й військова кафедра?
• Я завжди була сильною і незалежною.
• А як же стереотипи про суто чоловічі і жіночі професії?
• Сотнями років жінки повинні були виховувати дітей, бути хатніми робітницями, швачками, прачками, але аж ніяк не державними діячами, юристами, керівниками. На думку деяких чоловіків, жінка не повинна була виділятися розумовими здібностями, хоча за всю історію людства було багато прикладів, коли жінки значно переважили чоловіків і розумовим, і кар’єрним ростом. Ми звикли до думки що чоловіки й жінки – це дві протилежності. Подібного роду ідеї настільки вкорінилися в нашу свідомість, що вважаються істинними, це перешкоджає будь-яким змінам.
• Чи не задумувалися Ви про те, що будуть труднощі з працевлаштуванням?
• Знаю, що при працевлаштуванні у жінок менше шансів, ніж у чоловіків отримати вакантне місце. Інколи жінки стають небажаною робочою силою, оскільки працедавці не хочуть обтяжувати свої прибутки більшими, у порівнянні з чоловіками витратами на забезпечення соціальних гарантій. У жінок і досі менше шансів ніж у чоловіків просунутися по кар’єрній щаблині. Нині ж у боротьбі за гендерну рівність жінки досягли багато успіхів: їх майже половина в Європейському парламенті, вони ідуть у поліцію, стають військовцями, керують великими підприємствами.
• Скептики можуть зауважити чи справиться жінка з обов’язками у Службі судової охорони?
• Не раз уже було доведено, що жінки відповідальніше ставляться до покладених на них обов’язків та доручень. Знаю, що Служба судової охорони – не мед, адже в судах дуже часто агресивно налаштовані особи зривають засідання, блокують входи й виходи в приміщення судів і службові кабінети, обсипають їх невідомими речовинами і навіть влаштовують підпали. Відтак, нині великі надії покладаються на Службу судової охорони. І йдеться про те, що це має бути якісно нова структура без навіяних стереотипів – гендерних, вікових та інших. Тут не має бути поділу на чоловіків та жінок – тут мають бути всі працівниками Служби судової охорони. Із рівними можливостями кар’єрного росту, із достойним рівнем заробітної плати та рівним соціальним захистом. А жінка, тим паче українська, справиться скрізь.
• То якою Ви бачите Службу судової охорони в майбутньому?
• Це має бути Служба, яка не допустить свавілля в судах, захистить суддів та членів їхніх родин незалежно від того, хто скоїв правопорушення: депутат чи простий працівник.
• Чи бачите ви Україну в європейській спільноті?
• Україна продовжує активно впроваджувати реформи і створення Служби судової охорони – це ще один крок до Євросоюзу. Насамкінець хочу зауважити, що незалежно від того – чоловік ти чи жінка – ти маєш належно виконувати свої професійні обов’язки, мати рівні права і соціальні гарантії. - Яна знову мило посміхнулася й додала:

Хтось вигадав, що жінка – слабка стать,

Не може ні робить, ні керувати,

Ви припиніть чоловіки ці забобони,

Ми ще покажем себе в Службі судової охорони!

Контролер ІІ категорії взводу охорони підрозділу охорони сержант Служби судової охорони Яна Петрашова, 26 років.