“МОЯ РОДИНА ПРЕКРАСНО РОЗУМІЄ ЦІНУ, ЯКУ ПЛАТИТЬ КОЖЕН БОЄЦЬ НА ПОЛІ БОЮ», — судова охорониця Олена Шевченко

Олена Шевченко — економіст за фахом, відкрита та цілеспрямована. До команди судових охоронців Харківщини приєдналася у листопаді 2019 року. Розпочинала з посади контролера, де за словами нашої героїні, й здобула «бойовий досвід», адже міськрайонні суди завжди переповнені судовими справами, а потік відвідувачів сягає понад 500 осіб на добу.

«П’ятниця, 13-го»

Під час одного із добових чергувань нашої героїні, сталося займання електропроводки у кабінеті кримінальної канцелярії на першому поверсі.

 «Це було у п’ятницю, 13 листопада 2020 року. Зранку був інструктаж про дії співробітників під час виникнення пожежі на об’єкті, а вже ввечері під час обходу будівлі, ми з колегою виявили задимлення в одному із приміщень, — згадує Олена Шевченко. — Ми діяли згідно з інструкціями, без паніки – чітко та злагоджено. Це дозволило уникнути розповсюдження вогню по всій будівлі суду».

Також судові охоронці допомагали евакуйовувати судові справи з матеріалами кримінальних проваджень у безпечне місце. Керівництво територіального управління високо оцінило дії підлеглих й нагородило контролерів грамотами «За досягнення високих показників під час виконання службових обов’язків, високий професіоналізм, проявлену майстерність та самовідданість».

«Сформувати колектив, який би чітко працював, як швейцарський годинник»

У червні 2021 року, згідно з результатами конкурсу, Олену було призначено командиром відділення у Зміївський районний суд Харківської області.

«Формувалося відділення з двох контролерів, а на сьогодні їх уже — троє, — зазначає судова охорониця. — Бути жінкою-командиром відділення – важко, адже всі твої підлеглі – чоловіки. На службу вони прийшли з різних установ й мають свій життєвий та професійний досвід. Моя головна задача була в тому, аби дійсно сформувати колектив, який би чітко працював, як швейцарський годинник. Можу твердо сказати, що мені це вдалося на 100%».

За три роки несення служби на посаді командира відділення харків’янка здобула значний авторитет та повагу колег. До речі, Олена – не єдина жінка-командир відділення у територіальному управлінні Служби судової охорони у Харківській області.

«У своїй роботі ми дотримуємось гендерної рівності. На сьогодні, 30 % жінок несуть службу пліч-о-пліч з чоловіками. Ба більше скажу, жінки рідше звільняються або переходять в інші структури, – наголошує начальник територіального управління Служби судової охорони у Харківській області полковник Служби Андрій Марущенко. – Жінки завжди відповідальніше ставляться до своєї роботи, і є певним балансом на службі».

«Нова структура, яка за чотири роки існування довела свою ефективність»

Щодо роботи Служби судової охорони, яка сформувалася у 2019 році, то це була нова структура, яка за чотири роки існування довела свою ефективність. Варто зазначити, про щомісячну кількість недопущених до пронесення предметів, що несуть загрозу для життя людей. І тільки завдяки роботі судових охоронців, у будівлях правосуддя вдається уникати неприємних, а може й трагічних моментів, коли приносять вибухонебезпечні речовини та зброю.

«З початку взяття судової установи під опіку, ми прийшли у незнайомий колектив Зміївського районного суду. Але за три роки співпраці, можна без перебільшення сказати, що ми стали його частинкою. Ми завше готові допомогти, адже ми першими «гасимо» вогонь незгоди й невдоволення відвідувачів судової установи, бо до суду приходять різні люди. Вони не завжди у настрої, частіше роздратовані, і у кожного із них своя історія. Більшість із них намагається одразу сповістити про все наболіле. І тут ми працюємо трохи психологами. Заспокоюємо відвідувача, поки він проходить поверхневу перевірку, вислухаємо всі нарікання, обов’язково скажемо щось хороше. І дійшовши до судової зали, відвідувач вже не так агресивно реагує на навколишній світ. Проте бувають й інші ситуації, коли присутність судового охоронця під час засідання трохи дисциплінує відвідувача й не дозволяє йому всіляко висловлювати неповагу до суду».

«Заступили на цілодобове чергування на понад два місяці»

У лютому 2022 року театр бойових дій на Харківщині розвивався стрімко й непередбачувано. Прикордоння з агресивним сусідом дало про себе знати. Майже за тиждень значна частина області була захоплена росіянами. Більшість доріг та мостів, що сполучали населені пункти області, були або зруйновані, або заблоковані. Люди опинилися у безвиході: без світла, води, газу, зачинилися магазини й аптеки, завмерло транспортне сполучення. З початком повномасштабного вторгнення, відділення Олени (як і інші) заступило на цілодобове чергування на понад два місяці.

«Вночі мені зателефонував брат, – загадує жінка, – він у мене професійний військовий, служить у 79 ОДШБр, й сказав, що почалося повномасштабне вторгнення. Я швиденько зібрала речі доньки, розбудила її й відвезла до батьків. Потім були телефонні дзвінки щодо збору та організації відділення. Зранку, повним складом, ми заступили на охорону об’єкта».

Маючи авто, стареньке, але таке необхідне, Олена щодня добирається на роботу близько двадцяти кілометрів в одну сторону.

«Ніяких особливих умов у нас не було»

«Щодо Змієва, то нам пощастило. Боїв у місті не було, життя якось жевріло. Містяни швидко активізувалися й організували пункти допомоги, було створено пункт забору крові для військових. Ми також ділилися рятівними краплями крові з тими, хто потребує. Гуманітарну допомогу надавало нам територіальне управління, ділилися з нами продуктами й працівники суду. Щодо побуту, то ніяких особливих умов у нас не було: гаряча вода була відсутня, опалення теж ледь працювало. У нашій кімнаті стояв тапчан, на якому ми відпочивали по черзі».

На плечі працівників Служби лягла велика відповідальність – не допустити захоплення об'єкта загарбниками та мародерства. Всі судові установи Харківської області, які не потрапили в окупацію, і де перебували судові охоронці, уникли розграбунку.

У цих умовах велике значення мав психологічний стан судових охоронців. Хвилинами відради ставали телефонні дзвінки від рідних.

«Коли не бачила свою дитину два місяці, а тільки чула її голос й розуміла, що у неї все добре, життя набувало нових барв і нового змісту. Тоді надія у те, що цей важкий період минеться, «горіла» до наступного дзвінка додому. За цей період моя дитина подорослішала й стала міцною підтримкою для мене».

«Закуповувала запчастини для ремонту військових автівок та організовувала допомогу продуктами»

Олена надала прихисток біженцям із Харкова. Жінка дозволила родині з трьома дітьми безплатно жити у її будинку. А ще, маючи братів-військовослужбовців, Олена шукала та закуповувала їм запчастини для ремонту автівок та організовувала допомогу продуктами.

«Певний період свого життя я працювала в автосервісі. Лишилося багато знайомих, до яких я могла звернутися за допомогою. Одні допомагали грошима, інші — знаходили запчастини для ремонту військових автівок, треті — ремонтували. Четверті — привозили провіант. Це такий наш маленький внесок у Перемогу, — поділилася Олена. — Кожен із нас  має допомагати українському війську. Мій молодший брат отримав важке поранення, визволяючи Харківщину у складі 95 окремої десантно-штурмової бригади, переніс уже декілька операцій, нині проходить реабілітацію. Опісля знову планує повернутися у стрій. Моя родина прекрасно розуміє ціну, яку платить кожен боєць на полі бою».

«Тренується у багаторазового чемпіона України з кікбоксингу й має спортивні здобутки»

Олена Шевченко опановує прийоми самооборони.  На сьогодні має перше призове місце, здобуте на Відкритому Всеукраїнському турнірі з кікбоксингу за версією ISKA у квітні 2023 року. До змагань її підготував багаторазовий чемпіон України та дворазовий чемпіон світу з кікбоксингу WСFF, діючий спортсмен, тренер та судовий охоронець Вадим Ісмаілов.

«Олена – спортсменка-початківець. Якщо вона буде більше часу приділяти тренуванням, то має всі шанси на успіх», - наголосив Вадим Ісмаілов.

 Великих планів на майбутнє жінка поки не має, найбільше вона чекає закінчення війни й твердо вірить у нашу Перемогу.